Збудована на кошти меценатів і стала символом медичного прогресу: де ця готична будівля в Києві (фото)

На тихій вулиці Рейтарській, 22 у самому серці старого Києва причаїлася будівля з особливою історією. Ця архітектурна споруда, що гармонійно поєднує готичні елементи та риси флорентійського неоренесансу, вже понад століття зберігає пам'ять про важливі моменти київської історії та українську медицину.

Садиба Товариства швидкої медичної допомоги, або, як її ще називають Лікарня на Рейтарській, була зведена талановитим архітектором Йосипом Зекцером у 1913-1915 роках. Міська дума виділила на забудову 15 тисяч карбованців, а по 10 тисяч карбованців пожертвували Лазар Бродський і Олександр Терещенко.

Вона одразу стала прикладом передового підходу до медичної архітектури. Продумані до дрібниць операційні, спеціальні під'їзди для карет швидкої допомоги, найсучасніше на той час обладнання — все свідчило про прагнення створити не просто лікувальний заклад, а справжню оазу надії та інновацій.

І це не дивно, адже Йосиф Зекцер був не просто архітектором — він став творцем комфорту, символів і історії Києва. Його ідеї, натхнення та праця живуть у кожному куточку міста, надихаючи нові покоління будівельників і мешканців столиці.

Одним із найвідоміших внесків Йосифа Зекцера у декор київських будівель стало використання листя каштана. Саме цей мотив став пізніше символом міста, впізнаваним і шанованим усіма киянами.

Венеційська готика та флорентійський неоренесанс на Рейтарській

Фасад головного будинку лікарні виконаний у стилізованих формах венеційської готики з рисами флорентійського неоренесансу. Дворові фасади пофарбовані і мають ознаки модерну — видовжені прямокутні вікна з площинними перемичками та гранчасті виступи сходових кліток.

Нижня частина облицьована бетонними плитами під граніт, другий і третій поверхи розкреслені рустом. Центральна частина фасаду акцентована підвищеною п’ятивіконною секцією з бічними ризалітами і круглими даховими віконцями.

Вікна другого і третього поверхів стилізовані під готичні прорізи з рустованими арковими перемичками, прикрашені бетонними рамами з мотивами трилисника та ажурним масверком. Над центральними вікнами — сітчастий орнамент, звиси карнизів і щипців оздоблені фігурною бетонною крайкою. Центральний вхід — дерев’яні двері з кованими цвяхами у заглибленій арковій ніші.

Перший флігель — цегляний будинок з асиметричною ярусною побудовою, з парними вікнами першого поверху під лучковими перемичками та простим карнизом, важлива частина медичного закладу початку ХХ століття. Другий флігель — двоповерхова цегляна будівля з підвалом для гаража і стайні, з широкими лучковими перемичками на першому поверсі та шістьма випадковими входами.

Трагічна іронія долі архітектора

Життя і смерть переплелися у трагічній іронії, коли сам творець цього архітектурного дива, Йосип Зекцер, опинився на порозі своєї ж лікарні, збитий трамваєм у 1933 році. Відмовившись від боротьби за власне життя, він промовив слова, що стали заповітом: "Я багато будував… Тепер черга за іншими".

Сучасний стан і надія на відродження

Особливого значення цій споруді надає її зв'язок з легендарним українським хірургом Миколою Амосовим, який саме тут здійснив революційний прорив у кардіохірургії. У цих стінах, просякнутих духом прогресу і людяності, народжувалася сучасна українська медицина.

Сьогодні вона стоїть, занедбана часом, але не забута. Її фасади, що колись випромінювали велич, тепер потребують дбайливих рук реставраторів. Лікарня на Рейтарській, 22 — це не просто архітектурна пам’ятка, це символ епохи, історія, що чекає на відродження, щоб знову заговорити зі світом своєю унікальною мовою.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, де був найдорожчий готель в Києві. До речі, сьогодні тут навчають музики.