Путін йде в останній штурм: чи можливий наступ на Київ і прорив фронту під Покровськом

Літня наступальна кампанія росіян вже почалась! Таку заяву днями зробили в ОТУ "Харків". Відтак, сподіватися на реальне припинення вогню і небутафорські перемовини про мир, найближчими місяцями не має сенсу. Ідея Путіна зрозуміла: поки погодні умови сприяють, а санкції остаточно не задушили російську економіку, треба "відгризти" якомога більше українських територій, а далі, можливо, вже про щось реально домовлятися.

Та чи має ворог шанси проломити українську оборону? Які ділянки фронту в зоні підвищеного ризику? Чи зважаться росіяни знову піти в наступ на Київ? На ці та інші питання в інтерв'ю "Телеграфу" відповів військовий аналітик, директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

– Пане Михайло, обговоримо літню наступальну кампанію ворога. В оперативно-тактичному угрупованні "Харків" днями заявили, що вона вже почалася. За вашими оцінками, до чого можуть призвести наступальні дії росіян, зважаючи на наявні у них сили та засоби?

– Насправді наступальна операція ЗС РФ продовжується з жовтня 2023 року і триває весь 2024 рік і йде у 2025 році. Росія продовжує ту саму операцію, завдання якої не змінилося: окупація всього Донбасу, а також максимальна окупація Запорізької, Херсонської областей, з можливістю виходу на Дніпропетровську область. Можливо, розширення окупації на Харківську область. Тобто, максимальні територіальні здобутки, для того, щоб мати сильніші позиції в будь-яких комунікаціях зі США, Україною та Європою. Що ми бачимо в сухому залишку на цю мить? Жодних оперативних успіхів ця операція не мала.

Якщо ми подивимося на статистику втрат росіян з жовтня 2023 року і які територіальні здобутки Росія отримала, це явно не оперативний, а тактичний рівень. Звісно, можна говорити, що на Покровському напрямку Росія просувалася і мала певні територіальні здобутки, але це ж навіть не оперативний рівень. В результаті цих довгих, інтенсивних, дуже кровопролитних для росіян дій, вони не здійснили прориву українського фронту.

Згадаємо ситуацію рік тому. Тоді була істерика, яка фактично поширювалася росіянами, на фоні спроб розширення операції на Харківську область і просування до Вовчанська. В західній пресі тоді говорили вже про взяття Харкова. А ми знаємо, як це все робиться: Росія "зливає" інформацію, начебто якісь інсайди, що РФ хоче взяти Харків, просунутися абсолютно по всіх напрямках, взяти Покровськ… Покровськ "брали" ще в червні минулого року і фронт "сипався" регулярно з квітня минулого року. Пройшов рік і результати абсолютно неприйнятні з точки зору втрат, які понесла Росія. Якщо ми уявимо, що Росія продовжує цей наступ ще рік, з тими ж самими результатами, ну це буде просто знищення російських військових об українську оборону.

Тим більше, українська оборона в цьому році явно більш стабільна. Йде формування корпусів, які чітко будуть розподіляти лінію оборони, і буде відповідальність конкретного командування корпусу. Корпусу будуть підпорядковані бригади, які будуть чітко виконувати завдання і будуть забезпеченими всім необхідним і підготовленими саме командуванням корпусу, а не тимчасовими оперативно-тактичними, оперативно-стратегічними командуваннями. Тобто це дійсно крок вперед.

– Тим не менш, які є небезпеки?

– Якщо ми говоримо про те, в якому стані фронт, то згадаємо статтю генерала Залужного, де він говорить про фактично оперативний глухий кут, в якому знаходяться російська і українська армія. На думку Залужного, проведення наступальних операцій, (саме операцій, а не тактичних дій) з глибиною охоплення на десятки кілометрів вглиб, проривом першого-другого ешелонів оборони з виходом на оперативний простір – зараз це неможливо. Поле бою повністю "прозоре". Будь-які висування техніки, просування сил, помітні одразу і знищуються об'єднаним вогнем. В результаті, проведення таких глибоких наступальних операцій дуже і дуже малоймовірне.

Виходячи з цього, на мою думку, прорив фронту малоймовірний. Досягнення оперативних завдань, які ставить Кремль перед військовим командуванням Росії – малоймовірний.

– Але ж наскільки я розумію є потенційно небезпечні напрямки: оточення Покровська, наступ на Костянтинівку, Краматорськ… 

– Покровськ західні журналісти "взяли" ще рік тому. Але річ у тім, що за той рік, поки "брали" Покровськ, там все ж таки збудовані фортифікації. Звісно, росіяни можуть концентрувати зусилля. На території України знаходиться 640 тисяч військ, вони можуть спробувати здійснити прорив фронту, але, знову ж таки, це малоймовірно. Якщо вони це не зробили рік тому, у них зараз не з'явилися якісь особливі інструменти, які можуть допомогти. Тим паче, українська армія створила фактично killzone (вбивчу зону. — Ред.): це 10-20 кілометрів. Росіяни теж роблять killzone для нас: вибивають нашу логістику оптоволоконними дронами. Але! Ми не йдемо в наступ. Тут є особливість. Коли ти знаходишся в обороні, то можна адаптуватися до цієї ситуації. Так, логістика важка, але можна створювати коридори з сіток і закривати шляхи забезпечення хоча б в тилу, де є логістика, яка необхідна для забезпечення першого-другого ешелону оборони. Це можна робити і це робиться. А у росіян не бачу інструментів, які могли б здійснити прорив.

Оточення Покровська? Не знаю, яким чином це можна здійснити. На Покровському напрямку дійсно йдуть запеклі бої, але для того, щоб оточити Покровськ, я не знаю, скільки треба часу і зусиль. Аналогічна ситуація з Костянтинівкою.

Звісно, як і в будь-якому процесі, все залежить від кількості зусиль на одиницю часу. Якщо росіяни кинуть на Покровськ всі 640 тисяч своїх військ, то, можливо, це прискориться. Якщо ж вони будуть намагатися одночасно брати Вовчанськ, рухатися на Куп'янському напрямку, на Лиманському, намагатися прориватися на Сіверському, атакувати Краматорсько- Слов'янську агломерацію… Для того, щоб рухатися на Краматорськ та Слов'янськ, їм треба прорватися до Лиману, Часів Яру, Торецька, Костянтинівки. Вони це намагаються робити вже понад рік. Будуть продовжувати? Можуть. Це дуже складно для ЗСУ, але це все буде в такому ж самому темпі продовжуватися ще рік. Скільки Росія може вести таку війну? Це не оперативне мистецтво, це просто знищення російських солдатів.

– Як я зрозумів, і наше просування неможливе, якщо оперативний глухий кут. А як щодо німецьких ракет Taurus, про які стільки розмов. Їх надання Україні щось змінить?

– Ці ракети не можуть надати нам жодних нових спроможностей, окрім тих, які у нас і так вже є. Сто ракет Taurus, а більше вони нам не можуть дати, ніяким чином не можуть зламати цей оперативний глухий кут. Ці ракети можуть стати в нагоді, коли ми говоримо про удари по певних інфраструктурних об'єктах, незаконно збудованих на українській території. Але з точки зору перелому на фронті, Taurus точно не можуть стати якимось геймченджером. Занадто пізно вже. Зараз ситуація вже зовсім інша. Якщо б нам дали їх в 2023 році, напередодні нашого контрнаступу, це був би інший варіант розвитку події. Тому якщо ми уявимо, що ми отримали зараз Taurus, ми не відчуємо великих змін на фронті. На жаль.

– Про улюблену західну пресу. Нещодавно там з'явились публікації, що росіяни повторно можуть піти на Київ, з Білорусі, наприклад. Я розумію скепсис військових аналітиків щодо цього, але ж людей це питання дуже хвилює. Поясніть чому такий наступ неможливий?

– По-перше, західна преса — це не джерело інформації, особливо американська преса. Американська преса, особливо з приходом Трампа до влади, це більше маніпулятивний інструмент. Те, що називається "інсайдами" — це просто видумки або вкиди росіян.

По-друге, Росія хоче взяти Київ. Ну окей. Так це ми і так знаємо! Не треба нам говорити про ці "інсайди". Вони більше до Києва не наблизяться. Вони можуть навіть не мріяти це здійснити. Для того, щоб реалізувати цю операцію, їм треба завести угруповання 150-200 тисяч військовослужбовців і спробувати рухатися в напрямку Києва. Можна спробувати, але тоді доведеться зняти з Донбасу всі ці сили і на Донбасі все зупиниться.

Ще раз повторюся: ми знаходимося в оперативному глухому куті. Де б не рухалися російські війська, вони будуть знищуватися. Немає зараз можливості, щоб росіяни десь почали рухатися. Можна уявити, що вони формують угруповання під прикриттям навчань Захід-2025 в липні-серпні десь в районі Волині на білоруській території і починають рухатися. Що вони отримають? Повне фіаско і крах. У них загине дуже багато військовослужбовців, тому що не може російська армія зараз проломити українську армію. Так само, як і українській армії зараз важко рухатися. І ми це бачимо по ситуації в Курській, Білгородській області. Тактичні дії ми можемо проводити, але не більше.

До речі, саме Україні вдалося провести єдину операцію у 2024 році. Росія намагалася проводити операцію, але їй не вдалося, лише тактичні рухи. А от курська операція України фактично зруйнувала плани Росії на 2024 рік. Вони були вимушені відволікти 50 тисяч військовослужбовців і витратити на нейтралізацію цієї загрози цілих дев'ять місяців! І до кінця вони не змогли це зробити. І я думаю, що немає проблем Україні зайти і в Брянську область.

Крім того, зайти в область це одне, а прорватися на 100 кілометрів глиб – зовсім інше питання. Чи можливо це зараз? Я дуже сумніваюся, що росіяни зможуть прорватися десь на 50-100 кілометрів. На п'ять кілометрів можна спробувати зайти, втративши 20-30 тисяч військових. Якщо їм це підходить для демонстрації якоїсь сили, вони можуть, звісно, це спробувати. Це ж було у Вовчанську: зайшли на 5-10 кілометрів і на цьому все закінчилося. Вони втратили величезні ресурси, військового сенсу точно ніякого.

– Так само і з Києвом?

– Піти на Київ, звісно, можна спробувати. Зайти на п'ять кілометрів в Чорнобильську зону і потім там загинути? Це можна зробити. Але який сенс? Щоб Путін потім сказав, що росіяни мають карти на руках, а Україна не має карт на руках?

– Якщо говорити про літню кампанію, чому Путіну дуже хочеться ще раз спробувати проломити українську оборону?

– Він розуміє, що насправді ресурсів у 2026-му році провести таку саму літню кампанію у нього вже може не бути.

– Давайте тут детальніше.

– Ціни на нафту впали і знаходяться нижче допустимої позначки для російського бюджету. Вони зараз "доїдають" те, що накопичили за роки високих цін на нафту. І вони це можуть "проїсти" якраз до вересня-листопада цього року. От вони пробують провести літню кампанію, викластися максимально, відхопити ще якусь територію України (в ідеалі окупувати весь Донбас), а потім вже починати говорити про те, що вони готові до припинення вогню, чи якихось переговорів. Це те, чого Трамп хотів би зараз, але Путін переконує всіх, що у нього є карти на руках, а у Зеленського карт на руках немає. І літня кампанія — його останній шанс.

А далі росіянам буде дуже важко. Будуть санкції чи не будуть, це вже не важливо. Ціни на нафту формують можливість ведення війни. Навіть зняття санкцій не покращує ситуацію, адже нафта не буде приносити дохід російському бюджету. Дохід достатній для ведення широкомасштабної війни.

– Тобто я правильно розумію, що реальних перемовин слід чекати тільки восени або ж на початку зими?

– Путін хотів би відтягнути їх саме на цей час. Він грається в це затягування. Що відбулося в Стамбулі? Ну зібралися, якусь маячню послухали від росіян, але ж ніби як переговори йдуть. Та війна продовжується, росіяни наносять удари по Києву, по інших цивільних містах, вбивають людей в маршрутці в Сумах, але ж переговори тривають. От в цьому-то і сенс російського задуму: давайте ввести переговори про переговори, про те, як ми будемо переговорюватися, про припинення вогню. А наша ідея – припиняємо вогонь і потім починаємо ці всі безкінечні переговори.

Якщо Трамп хоче припинити цю війну, то давайте припиняємо вогонь, ведемо переговори про протокол, механізми, як цей режим припинення вогню буде реалізований, хто його контролює і так далі. А паралельно можна говорити про печенігів і інші "важливі" питання, які росіяни хотіли б обговорити. Це, ми розуміємо, а Трамп піддається стратегії Путіна: говорити про припинення вогню, але після того, як… і починаються безкінечні умови. Для того, щоб війна продовжувалася, літня кампанія тривала, але переговорний процес начебто почався.

Вже майже літо. У Путіна є ще три-чотири місяці коли він може спробувати окупувати території, а далі, якщо це триватиме і взимку… Ну я не знаю, як ще Трампа можна буде водити за ніс. Єдине, що Трамп може взагалі вмити руки, як він погрожує. І росіяни на це розраховують.

З іншого боку, моя гіпотеза полягає в тому, що довкола Путіна зараз є, як мінімум, дві групи, які пропонують два різних варіанти розвитку подій. Є група ФСБшного бізнесу, на чолі з Дмитрієвим (Кирило Дмитрієв – голова російського фонду прямих інвестицій, посланець Путіна, — Ред.) яка через Віткоффа і Джареда Кушнера в США пропонує ідею припинення вогню, заморозки війни і початку великого бізнесу між США і Росією. Вони обіцяють американському бізнесу, наближеному до Трампа, великі прибутки. Мільярди доларів за рахунок продажу російського газу до Європи під лейблом американського, добування алмазів в Якутії, арктичні проекти і так далі. Все це величезні гроші конкретним людям. І в Росії є люди, які хотіли б піти цим шляхом. Це, насамперед, великий бізнес, путінський олігархат, який втратив дуже багато від війни, і вони хотіли б повернутися до цих грошей, які можна заробляти на російських ресурсах.

Є й інша група, яка зараз має домінуюче положення. Це "стара гвардія": Патрушев, Кирієнко, Вайно, Чемезов, які роблять бізнес на війні. У них трильйонні бюджети на війну і вони їх освоюють. То навіщо ж Чемезову (Сергій Чемезов, гендиректор корпорації "Ростех", — Ред.) зараз припинення вогню, якщо у нього військові контракти прописані вже на рік вперед? Якщо буде замороження війни, то військовий бюджет буде скорочуватися.

Хоча багато хто каже, що якщо війна в Україні заморозиться, то росіяни будуть продовжувати нарощувати свій потенціал і потім готуватися до війни з Європою. Теоретично так, але це лінійний прогноз, який, як правило, в житті не працює. У Росії будуть скорочуватися ресурси. Вони, звісно, можуть перейти на формат в життєдіяльності КНДР-2, "прикрутити гайки", встановити жорсткий диктаторський режим, не платити вже своїм рекрутам, а просто мобілізовувати їх і кидати на фронт, або ж виготовляти танки за рахунок безкоштовної праці. Але! Падіння маси ресурсів, відсутність можливості заробляти сотні мільярдів доларів і євро на нафті, все одно вдарить по здатності Росії вести широкомасштабну війну.

І, можливо, консенсусний задум цих двох груп полягає в наступному: зараз "старій" групі надається можливість протягом чотирьох-п'яти місяців освоїти ті гроші, які ще залишилися. А далі, коли падіння економіки вже буде відчутне, і заробляти на війні буде вже складно, можна передати ініціативу іншій групі цих бізнесменів, які відкривають Росії можливості заробляння грошей разом з американцями. Зараз ще зарано це робити, адже гроші ще є. І хоча ціни на нафту впалили, "кубишка", яку можна освоїти, ще залишається. А далі, коли ситуація підійде до дна, буде два варіанти: або КНДР-2, або зняття санкцій і відкриття економіки Росії до контактів і кооперацій з західними компаніями. Насамперед, з американськими, тому що ЄС навряд чи буде знімати санкції. Але це дозволить путінському режиму зламати ізоляцію.